ГРА́БАРЬ, РЯ,

Гра́барь, ря, м. 1) Землекопъ, лопатникъ. 2) Гробокопатель. Звелів наш полковник іти грабарам помагати побитих ховати. Федьк. А грабарові дам стару кожушину, шоби на мені висипав велику могилу. Грин. ІІІ. 285. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 320.

Грінченко. Словник української мови 

ГРАБАРЮВА́ННЯ, НЯ, →← ГРА́БА́РСЬКИЙ, А, Е.

T: 0.132576371 M: 3 D: 3