ГРА́МОТА, ТИ,

Гра́мота, ти, ж. 1) Грамота. У руках царська грамота. К. ЧР. 338. 2) Грамота, умѣнье читать и писать. Уже воно й грамоти бралось. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 321.

Грінченко. Словник української мови 

ГРА́МОТКА, КИ, →← ГРАМА́ТКА

T: 0.106753586 M: 3 D: 3