ГРАБЕЛЬКИ́, ЛЬО́К,

Грабельки́, льо́к, ж. мн. 1) Ум. отъ граблі. А ке лиги, сину, мені грабельки, — он коло тебе стоять. Грин. II. 207. 2) Родъ орнамента на писанкѣ. МУЕ. І. 190. 3) Названіе одной изъ косточекъ въ скелетѣ летучей мыши (по народному вѣрованію). Чуб. І. 55. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 320.

Грінченко. Словник української мови 

ГРАБЕ́ЛЬНИЙ, А, Е. →← ГРАБЕ́ВНО, НА,

T: 0.123512137 M: 3 D: 3