ГРАБУВА́ТИ, БУ́Ю, ЄШ,

Грабува́ти, бу́ю, єш, гл. 1) Грабить. 2) Брать движимость за долги. КС. 1889. III. 670. Та беруть жиди, грабують, цінують ні за що. Чуб. V. 1019. 3) Взыскивать подати. КС. 1889. ІІІ. 670. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 321.

Грінченко. Словник української мови 

ГРАБУ́НОК, НКУ, →← ГРАБУВА́ННЯ, НЯ,

T: 0.146071374 M: 3 D: 3