I. НА́ВИДІТИ, ДЖУ, ДИШ,

I. На́видіти, джу, диш, гл. Любить. Він навидить цю дівчину. Борз. у. Вони мого дуже навиділи зроду. Федьк. II. Нави́діти, джу, диш, гл. Насмотрѣть, усмотрѣть. А в печі пироги кипіли, а його очі навиділи. Чуб. III. 425. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 469.

Грінченко. Словник української мови 

T: 0.875234075 M: 1 D: 1