I. НА́ДМІР, РУ,

I. На́дмір, ру, м. 1) Чрезмѣрность. 2) Высокомѣріе, гордость. Прислухались… до красомовних сеймових докорів «можним панам, земним богам», за їх безумний надмір. К. Кр. 28. II. На́дмір, надмі́ру, нар. Чрезмѣрно. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 484.

Грінченко. Словник української мови 

T: 0.215673992 M: 1 D: 1