I. НАВІ́ЧНИЙ, А, Е.

I. Наві́чний, а, е. Вѣчный. Нема… не переходячого на божому світі, нема повсічасного, навічного — або перейде, або привикнеш. МВ. (КС. 1902. X. 149). II. Навічни́й, а́, е́ = Навіжений. А він на нього так як навічний, так і кинувсь. Миргор. у. Слов. Д. Эварн. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 471.

Грінченко. Словник української мови 

T: 1.081546545 M: 1 D: 1