I. ВИБІГАТИ, ГАЮ, ЄШ,

I. Вибігати, гаю, єш, гл. 1) Исходить, бѣгая. Наймичка вибігала (шукаючи) увесь куток. Г. Барв. 502. Довелось скрізь вибігать по хатах, шукаючи. Грин. І. 109. 2) Пробѣгать извѣстное время. Не багато він бігав, а рік вибігав вовком. Грин. II. 126. II. Вибігати, гаю, єш, сов. в. вибігти, біжу, жиш, гл. 1) Выбѣгать, выбѣжать. Ой вибіг татарин старий бородатий… Вибіг того козаченька доганяти. Макс. 2) Уходить, уйти, вылиться (о жидкости). Що з горшка вибіжить, то не позбіраєш. Ном. № 1913. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 145.

Грінченко. Словник української мови 

I. ВИВОЗИТИ, ВОЖУ, ЗИШ, →← I. ВІДТИКАТИ, КАЮ, ЄШ,

T: 0.135017004 M: 3 D: 3