I. АЙ!

I. Ай!, меж. Ай, ахъ! — выраженіе испуга, боли. Ай-ай-ай! закричу, їй же то Богу закричу! Шевч. 306. Употребляется также для выраженія похвалы. Я заслужив був собі лошака такого гарного, що й ай, а він наслав вовків, а вони й ззіли. Рудч. Ск. І. 94. II. Ай!, сз. Да, но. Не любив бим дівчиноньку, ай хороша врода! Гол. IV. 459. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 5.

Грінченко. Словник української мови 

I. АТО́ →← I. АГА́

T: 0.079787862 M: 3 D: 3