I. ВИННИЙ, А, Е.

I. Винний, а, е. 1) Виновный, виноватый. За єдного винного сто невинних гине. Ном. № 7465. Я цьому не винна. Не винна доля, винна воля. Ном. 2) Долженъ, должный. Так як я вам винний. Ном. № 4053. Вона мені винна карбованця. II. Винний, а, е. 1) Винный. Камінне серце, а винний смак — чому то так? Ном. стр. 294, № 162. 2) Виноградный. Ой сіяла винні квіти із приполу. Мет. 139. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 173.

Грінченко. Словник української мови 

I. ВИРИВАТИ, ВА́Ю, ЄШ, →← I. ВИМИНАТИ, НА́Ю, ЄШ,

T: 0.106073104 M: 3 D: 3