КРУТИ́ТИ, ЧУ́, ТИШ,

Крути́ти, чу́, тиш, одн. в. крутну́ти, ну́, не́ш, гл. 1) Крутить, окручивать, свивать. Чоловік крутить, а Бог роскручує. Ном. № 84. Перевесла дівчата в полі крутили. Сніп. Крути́ти мотузи́. Вить веревки. Вх. Лем. 428. 2) Крутить, вертѣть. В віконце поглядає, чи крутить завірюха. МВ. Лисичка… крутнула хвостиком. Гліб. Крути́ти но́сом. Быть недовольнымъ. Ном. № 5083. 3) Интриговать. 4) Крути́ти веремі́я. Дѣлать быстрыя атаки. Ніхто краще його не ставав до бою, ніхто не крутив ляхам такого веремія. К. ЧР. 13 и 423. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 314.

Грінченко. Словник української мови 

КРУТИТИСЯ, ЧУ́СЯ, ТИШСЯ И КРУТНУ́ТИСЯ, НУ́СЯ, НЕ́ШСЯ, →← КРУТИЛО, ЛА,

T: 0.114699418 M: 3 D: 3