КРЯЖИТИ, ЖУ, ЖИ́Ш,

Кряжити, жу, жи́ш, гл. 1) Усердно работать, не разгибая спины. 2) Заботиться, радѣть. Лежень лежить, а над ним Бог кряжить. Ном. № 1682. Стара, було, так і кряжить за дітьми, щоб ніхто не зобідив. Канев. у. За ним кряжили, значить жаліли, що наче він справний, щоб не рощитать його. Верхнеднѣпр. у. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 316.

Грінченко. Словник української мови 

КРЯЖУВАТИ, ЖУЮ, ЄШ, →← КРЯЖ, ЖА,

T: 0.099011119 M: 3 D: 3