КУВАННЯ, НЯ,

Кування, ня, с. 1) Кованіе. Кування молотом. К. Іов. 2) Кукованье кукушки. Ой жаль мені (зозулі) раннього кування і пізнього літання. Мет. 152. Ум. Куваннячко. Нехай тобі зозуленька для куваннячка, нехай мені соловейко для щебетаннячка. Мет. 40. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 318.

Грінченко. Словник української мови 

КУВАТИ, КУЮ́, Є́Ш, →← КУВАКАТИ, КАЮ, ЄШ,

T: 0.107878697 M: 3 D: 3