КУКІЛЬ, КОЛЮ,

Кукіль, колю, м. Раст. Куколь, Agrostema githago. Лв. 96. Нехай радіє, поки надію серце гріє, поки росте з того зерна або кукіль, або пшениця. Шевч. 554. Вроди, Боже, жито-пшеницю, всяку пашницю, без куколю, без метлички. Чуб. III. 451. Ум. Куніле́ць, кукільчик. Між щирим зерном єсть і кукілець. О. 1862. І. 65. Ой стану я, стану на нивці пшеницею… А я біля тебе буйним кукільчиком. Чуб. V. 574. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 321.

Грінченко. Словник української мови 

КУКІЛЬОВАТИЙ, А, Е. →← КУКІЛЕЦЬ, ЛЬЦЯ́,

T: 0.105581681 M: 3 D: 3