КУЛЬГАТИ, ГА́Ю, ЄШ,

Кульгати, га́ю, єш, гл. Хромать. На Бога пеняєш, а сам кульгаєш. Ном. № 89. Одже дарма, що наука на катедрах культы або спала. Левиц. І. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 323.

Грінченко. Словник української мови 

КУЛЬКА, КИ, →← КУЛЬГАВИЙ, А, Е.

T: 0.121468473 M: 3 D: 3