КУМЕДНИЙ, А, Е.

Кумедний, а, е. 1) Смѣшной, комическій. 2) Странный, чудной. Кумедний чоловік! скажи, будь ласкав, наш визволителю, — хто ти такий! Сніп. 44. У мене така кумедна натура, — як тільки заговорив про дівчат, то і до завтрього не перестав би. Греб. 399 — 400. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 324.

Грінченко. Словник української мови 

КУМЕДНО →← КУМЕДІЯНТ, ТА,

T: 0.118453107 M: 3 D: 3