КУМІВ, МОВА, ВЕ

Кумів, мова, ве Принадлежащій куму. Поночі рвав угірки в кумовому городі. Ном. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 324.

Грінченко. Словник української мови 

КУМІВСТВО, ВА, →← КУМ, МА,

T: 0.111848548 M: 3 D: 3