КУНЯТИ, НЯ́Ю, ЄШ,

Куняти, ня́ю, єш, гл. Дремать. Мале дитя коло його на сонці куняє. Шевч. Куняє й наливає, наливає — випиває, випиває і куняє, свого віку козацького доживає. Ном. № 11730. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 325.

Грінченко. Словник української мови 

КУПІ! →← КУНЯ, НІ́,

T: 0.083988453 M: 3 D: 3