КУПЧИК, КА,

Купчик, ка, м. Ум. отъ купе́ць. Купчик, ка́, м. Покупатель. Учора купчик приходив, — чи не продам меду. Лебед. у. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 328.

Грінченко. Словник української мови 

КУПЧИНА, НИ, →← КУПЧАСТИЙ, А, Е.

T: 0.108167711 M: 3 D: 3