I. ВИРИВАТИ, ВА́Ю, ЄШ,

I. Виривати, ва́ю, єш, сов. в. вирвати, рву, веш, гл. 1) Вырывать, вырвать. Вирвав з голови волосинку. Рудч. Ск. II. 201. Виривав кущі з корінням. Стор. МПр. 109. Хоче у вовка з зубів вирвати! Ном. № 4853. 2) Срывать, сорвать. Ой вирву я з рожі квітку, та пущу на воду. Н. п. II. Виривати, ва́ю, єш, сов. в. вирити, рию, єш, гл. Вырывать, вырыть. Зайчик узяв та й вирив ямку на бурті. Рудч. Ск. І. 29. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 181.

Грінченко. Словник української мови 

I. ВОЛОСНИЙ, А, Е. →← I. ВИННИЙ, А, Е.

T: 0.119038401 M: 3 D: 3