КУРА, РИ,

Кура, ри, ж. 1) Пыль. Кура встає шляхом. Мир. ХРВ. 128. Куру підня́ти. Переносно: занести ссору. Чорт батька зна з чого таку куру підняли. Стор. 2) Мятель. В сніжну зіму, як нема кури, отара виходить в степ. О. 1862. V. Кух. 30. Кура, ри, ж. Курица. На Юра сховається в житі кура. Ном. № 436. Жура кудкудаче. Вх. Лем. 429. Моя кура жовто-бура, ще й чубок, і на правій ніженьці мотузок. Н. п. Кури сокочуть, у міх не хочуть. Ном. Усі кури на сідалі. Мет. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 328.

Грінченко. Словник української мови 

КУРАЙ, РАЮ́, →← КУРІТИ, РІЮ, РІЄШ,

T: 0.104917524 M: 3 D: 3