ЛАДИТИСЯ, ДЖУСЯ, ДИШСЯ,

Ладитися, джуся, дишся, гл. 1) = Лагодитися 1. Умірать ладься. Ном. № 10128. Став пан у дорогу ладитись. МВ. І. 46. 2) = Лагодитися 2. 3) безл. Спориться. Як не ладиться, то й у печі не гориться. Ном. № 1700. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 340.

Грінченко. Словник української мови 

ЛАДКА, КИ, →← ЛАДИТИ, ДЖУ, ДИШ,

T: 0.083453221 M: 3 D: 3