ЛАЙЛИВИЙ, А, Е.

Лайливий, а, е. 1) Бранный. Дух вискочив в словах лайливих. Котл. Ен. VI. 41. 2) Любящій ругаться, бранчивый. Там — ратуй Боже — який пан лайливий! Харьк. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 342.

Грінченко. Словник української мови 

ЛАЙНО, НА́, →← ЛАЙЛАК, КА́,

T: 0.090936216 M: 3 D: 3