ЛАПАТИЙ, А, Е.

Лапатий, а, е. 1) Съ большими лапами. 2) О листьяхъ: лаповидный, лапчатый. А поверх неї лапатий лист кленків та дубів. Левиц. І. 347. 3) Большими пятнами (объ узорѣ матерій и пр.), большими хлопьями (о снѣгѣ). Візок був засланий товстим здоровим килимом з червоними лапатими квітками. Левиц. Пов. 203. Лице його було якесь руде, бо на червонуватій шкурі було поналяпуване ряботиння, таке лапате, як п’ятаки. Левиц. Пов. 179. Лапатий сніг. Мнж. 184. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 344.

Грінченко. Словник української мови 

ЛАПАТИСЯ, ПАЮСЯ, ЄШСЯ, [P]ОДН. В.[/P] ЛАПНУ́ТИСЯ, НУ́СЯ, НЕ́ШСЯ, →← ЛАПАТИ, ПАЮ, ЄШ, [P]ОДН. В.[/P] ЛАПНУ́ТИ, НУ́, НЕ́Ш,

T: 0.113838788 M: 3 D: 3