ЛІ́ГАРЬ, РЯ,

Лі́гарь, ря, м. 1) Каждая изъ двухъ жердей, которыя, при укладкѣ дровъ въ кубическія сажени, кладутся на землю, подъ дрова. МУЕ. III. 29. 2) Накатина, каждое изъ бревенъ наката, находящагося подъ деревяннымъ поломъ. Шух. І. 93. См. Леґарь. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 367.

Грінченко. Словник української мови 

ЛІГВИ́СКО, КА, →← ЛІВША́, ШІ,

T: 0.11053066 M: 3 D: 3