ЛІК, КУ,

Лік, ку, м. 1) Счетъ, число. А людей, людей! без ліку. МВ. 22. Лічу в неволі дні і ночі і лік забуваю. Шевч. 548. Без ліку-міри. Безчисленное множество. На морі огрядні кораблі без ліку-міри стоять собі. Федьк. Ліком остатись. Остаться такъ немного, что счесть можно. Усе сімня (з конопель) визбірали горобці — ліком осталось. Черк. у. 2) Лѣкарство. Як дасть Бог на вік, то найдеться й лік. Ном. № 8344. Хто здоров, той ліків не потребує. Ном. 8345. Як ножем пробито, то знайдуться ліки, а як закохання, — пропала навіки. Чуб. V. 3. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 368.

Грінченко. Словник української мови 

ЛІ́КАРІВ, РЕВА, ВЕ →← ЛІЙЦІ, ЦІВ,

T: 0.096443798 M: 3 D: 3