I. ГОЛЯ́

I. Голя́, (лі ж?) Обнаженная вершина горы. Вх. Лем. 404. II. Голя, ля́ти, с. = Голопуцьок 1. Вх. Уг. 233. Ум. Голятко. Вх. Уг. 233. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 307.

Грінченко. Словник української мови 

I. ГРАД, ДУ, →← I. ГОЛОВЕНЬ, ВНІ,

T: 0.122563482 M: 3 D: 3