А́ЛЯР, РУ,

А́ляр, ру, м. Крикъ, шумъ. В хоромах аляр і огні. Щог. В. 146. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 7.

Грінченко. Словник української мови 

АМІ́НЬ →← АЛЯ́!

T: 0.083177297 M: 3 D: 3