I. ГУСЬ

I. Гусь, меж. Призывъ для гусей. Kolb. І. 66. Также: гусь-на́. Вх. Уг. 234. II. Гусь, сі, ж. 1) Гусыня. Аж там пливе гусь: Помагай-біг, біла гусь! Лукаш. 142. Мудрий мудрець гуссю ореть. (Загадка: письмо). Ном. стр. 303, № 473. Чаше употребляется во мн. ч.: гу́си — гуси, самки и самцы. Чи то гуси кричать, чи лебеді ячать. Макс. (1834) 5. 2) мн. Гу́си. Родъ игры. КС. 1887. VI. 482; Ив. 58. 3) Гусе́й підпуска́ти. Врать, пускать сплетню. Ном. № 13821. Ум. Гу́сонька. Всі гусоньки на став полетіли. Грин. Ш. 628. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 343.

Грінченко. Словник української мови 

I. ДІЛ, ДО́ЛУ, →← I. ГУ́ЛИЙ, А, Е

T: 0.105086265 M: 3 D: 3