АВУ́Л, ЛА,

Аву́л, ла, м. Аулъ. Тогді біжить (татарва) у свої авули, миттю орду скликає. К. Укр. 23. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 3.

Грінченко. Словник української мови 

АГА́КАЛО, ЛА, →← АВУ́!

T: 0.113226047 M: 3 D: 3