́ I Є А Б В Г Д Е Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я Ґ 
I. ГІЛЛЯ, ЛІ,
I. Гілля, лі, ж. = Гілка. Як од гіллі одірвався. Ном. № 3150. Мов одірвалось од гіллі одно-однісіньке під тином. Шевч. 427. Ум. Гіллонька, гіллячка, гілляченька. Та повій, вітроньку, підведи гіллоньку. Грин. III. 484. Ото гілляченьки із її рученьки. Рудан. І. 35. Хвалилася біла береза межи дубами своїми гіллячками. Чуб. ІІІ. 299. II. Гілля, ля, с. соб. Вѣтви. Ой вітер не віє, гілля не колише. Мет. 244. Ой дуб на березу гіллям похилився. Н. п. Ум. Гіллячко. Дубок і опустив гіллячко. Грин. І. 148. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 285.

Грінченко. Словарь української мови  2018

← I. ГІI. ГАМАН, НА, →

T: 0.336469453 M: 5 D: 3