I. ДОГАРЯ́ТИ

I. Догаря́ти = Догоряти. II. Догаря́ти и догоряти II, ряю, єш, гл. 1) Интересовать, сильно занимать, затрогивать. Дівка засватана, то її не догаряють вечерниці. Звягел. у. Більш нікому не догоря, як тобі, родичеві. Новомирг. 2) Допекать, донимать. Його нічого не догаряє, то що йому. Н. Вол. у. Жінка йому групко догаряє за свою худобу. Волын. г. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 406.

Грінченко. Словник української мови 

I. ДОГО́НИТИ, НЮ, НИШ, →← I. ДОГАНЯ́ТИ, НЯЮ, ЄШ,

T: 0.088551021 M: 3 D: 3