I. ЖА́ЛІННЯ, НЯ,

I. Жа́ління, ня, с. Жаленье. II. Жалі́ння, ня, с. 1) Сожалѣніе, соболѣзнованіе. Усі до Марусі молодиці з питаннями та з жалощами, усі старі баби з радами та з науками. Тільки Маруся на усі питання і на ради усі: «він мені добрий і любий….» МВ. ІІ. 181. 2) Жалоба. Як став підростати, так уже не дуже й докучав жалінням Горпині, а тілько було все Ївзі росказує, що він страждає. Кв. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 472.

Грінченко. Словник української мови 

I. ЖАЛЬ, ЛЮ, →← I. ЖА́ДЕН, ДНА, Е

T: 0.097515438 M: 3 D: 3