I. ЖЕРДЯ, ДІ,

I. Жердя, ді, ж. Жердь. II. Же́рдя, дя, с. соб. Жерди. Поклав же жердя все срібнеє. Грин. ІІІ. 11. Суть то росохи, на росохах кадовбець, на кадовбці драбинка, на драбинці гірка, а на гірці жерддя, по тім жерддю дикі пташки літають, але крилець не мають. (Загадка на человѣка, жердя — волоса). Ном. с. 297, № 220. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 479.

Грінченко. Словник української мови 

I. ЖИ́ЧКА, КИ, →← I. ЖА́ТИСЯ, ЖНУ́СЯ, ЖНЕ́ШСЯ,

T: 0.089699274 M: 3 D: 3