́ I Є А Б В Г Д Е Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я Ґ 
I. ЗАВАЖА́ТИ, ЖА́Ю, ЄШ,
I. Заважа́ти, жа́ю, єш, сов. в. завадити, джу, диш, гл. 1) Препятствовать, мѣшать, помѣшать, быть помѣхой. Сей хміль мені не буде заважати, а буде моєму серцю смілости додавати. Макс. 1849, 85. Ет, геть звідце, не заважай, нема часу з тобою ту балакати! Камен. у. 2) Подѣйствовать дурно (на желудокъ). Поганому животові і пироги завадять. Ном. № 7159. Зава́дило. Затошнило. Мені з самого ранку завадило. Аф. 406. II. Заважа́ти, жа́ю, єш, гл. Заважувати. А в кишені три шеляги, та й ті заважають. Грин. III. 652. Бачця, нічого не заважають слова, а Леся, да й сама Череваниха, насилу змогли дивитись без сліз на ту нещасливу невісту. К. ЧР. 221. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 11.

Грінченко. Словарь української мови  2018

← I. ЗА́БІЧ, БОЧІ,I. ЗАВИВА́ННЯ, НЯ, →

T: 0.041895434 M: 6 D: 0