I. БЕЗДІЛЬНИЙ, А, Е.

I. Бездільний, а, е. Лѣнивый. Я думала: дожду доньки собі помочниці; я тебе дождала єдную, да й ту бездільную. Чуб. V. 1202. II. Бездільний, а, е. Несчастный, бездольный. Ой зійду я на гіроньку та гляну по поділлю, що усім людям хороше живеться, тільки я молод бездільний. Чуб. Ѵ. 1016. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 39.

Грінченко. Словник української мови 

I. БЕЗЛІЧ →← I. БЕЗДІЛЛЯ, ЛЯ,

T: 0.091282301 M: 3 D: 3