Грінченко. Словник української мови

I. НА́ДМІР, РУ,

I. На́дмір, ру, м. 1) Чрезмѣрность. 2) Высокомѣріе, гордость. Прислухались… до красомовних сеймових докорів «можним панам, земним богам», за їх безумний надмір. К. Кр. 28. II. На́дмір, надмі́ру, нар. Чрезмѣрно. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 484.
Ещё